Психологічний супровід в контексті війни.

Ми знаходимося в нових умовах на невизначений термін. Треба вчитися в них функціонувати.Ми думаємо про те, що буде далі, як діяти в новій реальності, звикаємо до невизначеності та все одно будуємо плани на майбутнє. Усвідомлюємо, що все змінилось і треба жити відповідно до нових умов.Шкільний психолог дала кілька порад, як допомогти собі жити під час війни.

Як вберегти психічне здоров’я дітей під час війни?

Що допомогає жити під час війни?

Як собі в цьому допомогти:

• Знизьте інформаційні потоки вдвічі. Читайте ще раз – вдвічі. Довіряйте – лише офіційним джерелам. Спробуйте один день, і побачите різницю. 
• Зателефонуйте близьким та поділіться гарною новиною. Чимось хорошим, життєвим, гарним, планами на майбутнє. Щось класне завжди є. Перемовини проводьте не більше 2 хвилин! Попросіть їх теж розказати вам щось хороше. Таким чином ви будете відчувати підтримку й побачите, що в цій складній ситуації є справжнє теперішнє, яке надихає.
• Допоможіть іншим. Це дає відчуття внутрішньої сили. Комусь зараз гірше, і вони потребують вашої допомоги. Якщо волонтерством вам зараз займатись важко – це може бути одна старенька бабуся біля магазину, охоронець будинку, або хтось, хто потребує допомоги. Маленькі речі, які дадуть сил іншим і особливо – вам самим. Ви можете. Ви допомогли. Ви для когось змінили день.  
• Пограйте з дітьми. Діти вміють перемикатися на приємне. Війна – чи не війна – щось маленьке приємне обов’язково дозволяйте. Вони малюють – тож і ви малюйте. Вони читають книжки – і ви читайте. Вони грають у ляльки – і ви грайте.
• Створюйте Щоденник життя. У ньому ви запишете все, що вам дав цей день. Свої почуття, свої думки. Ви знайдете свої власні рецепти спокою й станете провідником сили для інших. Писати – дуже допомагає, структурує і заспокоює. І, головне, – після нашої остаточної перемоги – ми всі опублікуємо ЩОДЕННИК ЖИТТЯ УКРАЇНИ, де впишемо гідність і славу кожного героя і кожного українця. Де розкажемо світові, як нам було страшно, і як ми кожен день вірили у краще. І допомагали один одному. Кожну годину під обстрілами й бомбардуванням, у часи розпачу, і часи спокою.